23 січня - День визволення Писарівки від нацистів

Досліджуючи документи, експонати шкільного музею, спогади очевидців, що зберігаються в шкільному музеї, стосовно подій та людських доль у роки Другої світової війни, розумієш, що за героїчною величчю перемоги приховано трагедію нашого народу. Ці події залишили в душах односельців важкі спогади про окупацію.

198 днів окупації – які вони для жителів району і зокрема писарян?

(За матеріалами свідчень очевидців, які зберігаються в шкільному музеї).

Зі спогадів Протасової Ксенії Михайлівни: «Коли розпочалась війна, батько з двома братами пішов на фронт. З приходом німців ми залишилися без даху над головою, бо в нашій хаті оселились німці. Нас з мамою прихистила сусідка. З дитячої пам’яті виринають уривки боїв та розстрілу трьох бійців за селом. Невизначеність, розпач, біль і страх жив в душі до самого визволення …»
Зі спогадів Мірошникової Таїсії Семенівни: «Пам’ятаю окупацію села влітку 1942 року. Крики, метушня, постріли. Батьки сховали нас в погріб. Частенько окупанти ходили з двору в двір і вимагали окриками: «Яйко, млеко!». Вони забирали продукти харчування, худобу. В приміщенні школи був німецький штаб…».
Зі спогадів Тесленко Катерини Євтіївни: «Коли дівчат з села почали забирати в Германію, то мама мене намазала сажею і сховала на печі, бо я була чорнявенька, схожа на євреєчку, так і жили в постійному страху».
Про подвиг наших земляків нагадують матеріали, які зібрані в шкільному музеї бойової слави. Жителька села Приголовкіна Євдокія Григорівна в період окупації в роки Другої Світової війни переховувала пораненого солдата та сприяла його лікуванню, яке проводила фельдшер Золотарьова Афанасія Григорівна. Перша з них була матір’ю фронтовика, друга – дружиною і мала на руках чотирирічного сина. Не зважаючи на небезпеку, ризикуючи власним життям і життям рідних, вони зберегли життя молодого воїна.
Відгриміли бої - і незабаром село було звільнене повністю. В документі, що засвідчує про остаточне визволення Новопсковщини від 23.01.1943 року, говориться: «Противник, внаслідок нашого наступу, чинячи слабкий опір, відступає у південно-західному напрямку через села Писарівку, Риб’янцеве, Закотне».
В пам’яті людей залишився гіркий присмак окупації та спогади, які вони залишили нащадкам.